Виховання – велика справа: воно вирішує долю людини.
В. Бєлінський
Книги з психології, які допоможуть батькам досягти розуміння і гармонії у стосунках із дітьми, а дітям долати труднощі із формуванням особистості.https://vsiknygy.com.ua/company/actions/tfyshsosgkya-eoya-bakhenkv-kha-ekkhyem/?utm_source=facebook&utm_medium=tfyshsosgkya-eoya-ekkhyem/&fbclid=IwAR1zNQ8hj8R6kKvR29MPMizgoF0VTe70WS2LbeFjuRWA_XeTpEVptm3V-FE
У родині мають бути встановлені власні правила поведінки та взаємин – сімейний статут
Правила дають дитині відчуття кордонів та безпеки.
Коли дитина знає,що можна робити, а що – ні.
Якими мають бути правила?
■ сталими.
По мірі дорослішання дитини правила можуть:
■ зникати;
■ змінюватися;
■ додаватися.
Усі зміни у правилах обговорюються на своєрідних сімейних нарадах, уяких беруть участь усі члени родини. На них потрібнопояснювати необхідність введення нового правила або неактуальність існуючого.
■ чіткими;
■ зрозумілими;
■ обґрунтованими.
Чому правила іноді не працюють?
Встановлення правил не завжди відбувається легко.
Часто батьки стикаються з тим, що правила, які вони запровадили, не працюють.
Причини того, чому правила не працюють:
■ Відсутність у батьків єдиної думки щодо того чи іншого правила.
Наприклад, мама забороняє їсти солодощі перед їжею, а тато – дозволяє, і навпаки.
■ Ті самі речі під впливом настрою то забороняють, то дозволяють.
Наприклад, одного дня мама, будучи в доброму гуморі, може дозволити дивитися мультики кілька годин поспіль, а наступного,роздратувавшись, – заборонити взагалі.
■ Виконання правил вибіркове залежно від ситуації.
У такому випадку правило в очах дитини має вигляд необов’язкового.
■ Встановлені правила необґрунтовані й не мають ніякої конструктивної функції.
Наприклад: «Не можна так робити!» – «Чому?» – «Тому що!»
■ Вимог та заборон надто багато: коли на кожне своє «Хочу» дитина чує «Не можна».
У такому разі дитині нічого не залишається, як хитрувати,оскільки добитися свого в адекватний спосіб неможливо.
■ Дитині приділяють мало уваги, і єдиний спосіб привернути до себе увагу – це негативна поведінка й демонстративне порушення встановлених правил.
Пам’ятайте: діти копіюють дорослих. Якщо ви хочете, щоб діти дотримувалися правил та обіцянок, ви теж маєте їх дотримуватися. Наприклад, ви хочете, щоб дитина завжди дякувала за послугу. Відтак недостатньо це прописати в правилах для дитини – це має бути правилом для всієї сім’ї.
Тож дякуйте і ви (у спілкуванні як з іншими дорослими, так і з дітьми), і дитина неодмінно навчиться дякувати
Якщо ж зрозумієш, що виховувати інших ми можемо тільки через себе, то скасовується питання про виховання і залишається одне питання: як треба самому жити?
Лев Толстой
