Виховну годину провела вчитель історії Пархоменко І.А.
У грудні 1917 року уряд радянської росії розпочав відкриту агресію проти Української Народної Республіки. Більшовиків надзвичайно дратувало проголошення Україною самостійності.
Українські війська зайняли оборону біля станції Крути. Вранці 29 січня 1918 розпочався наступ на українські позиції 4-тисячного більшовицького загону петроградських і московських червоногвардійців.
3 українського боку участь у бою брали чотири сотні 1-Ї Київської юнацької школи імені Богдана
Хмельницького та 1-ша сотня Студентського куреня
Січових стрільців – разом понад 500 вояків і 20 старшин. На озброєнні мали гвинтівки, 16 кулеметів і саморобний бронепоїзд – звичайну 76-міліметрову артилерійську гармату, встановлену на залізничній платформі. Головною силою на полі бою були вихованці військових шкіл під командою досвідчених
старшин.
Втрати загиблими українців під Крутами становили, за різними оцінками, 70-100 оборонців, у тому числі 27 вояків Студентської чоти (тепер – взвод), які потрапили в полон і були вбиті. Тож у бою під Крутами загинули не 300 бійців, і тим більше не всі українські учасники
зіткнення, наймолодшим полеглим було по 16 років.
